Балада про вузлики



Категории Iван Драч ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Була колись у мене баба Корупчиха, Менi i досi ïï руки свiтять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Менi i досi ïï руки свiтять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Менi i досi свiт без неï темний. Кожного холодного чи голодного баба надiляла вузликом. Хто був безсовiсний, той лишався безсовiсним. А вона кожного вузликом надiляла. Як насняться менi сни чорнющi — Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик, Як насняться менi сни солодкi з калиною, Прийде Корупчиха, зав'яже ïх у вузлик. Дуже журиться баба Корупчиха в могилi, Руки ïй склали, не може зв'язати вузлика. Я не вiрю у скатерки-самобранки, вiрю у вузлики баби Корупчихи. Сам ïх розв'язував i зав'язав ïх навiки у пам'ятi. А Корупчиха бiлою хустиною запиналася, Вузлика пiд шию нiколи не зав'язувала, А сховали ïï у позиченiй хустцi, Бо своï вона у вузлики пов'язала... Найвищi цiнностi у життi — доброта i людянiсть. Баба Корупчиха давно в могилi, але лiричного героя Балади про вузлики й досi грiють вузлики, зав'язанi руками турботливоï бабусi.

Метки Балада про вузлики, IВАН ДРАЧ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Балада про вузлики