Балада про соняшник



Категории Iван Драч ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал В соняшника були руки i ноги, Було тiло, шорстке i зелене. Вiн бiгав наввипередки з вiтром, Вiн вилазив на грушу, i рвав у пазуху гнилицi, I купався коло млина, i лежав у пiску, I стрiляв горобцiв з рогатки. Вiн стрибав на однiй нозi, щоб вилити з вуха воду. I раптом побачив сонце, що ïхало на велосипедi, обминаючи хмари... I застиг вiн на роки й столiття В золотому нiмому захопленнi: — Дайте покататися, дядьку! А нi, то вiзьмiть хоч на раму. Дядьку, хiба вам шкода?! Поезiє, сонце моє оранжеве! Щомитi якийсь хлопчисько Вiдкриває тебе для себе, Щоб стати навiки соняшником. Поезiя — це оранжеве сонце, перед яким застигають людськi душi, за яким повертаються хлоп'ячi голови. Для лiричного героя Балади про соняшник I. Драча поезiя стала захопленням на все життя.

Метки Балада про соняшник, IВАН ДРАЧ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Балада про соняшник